Розділ 1: Розміри

"Це зарозумілість думати, що, як ми бачимо речі є все, що є."

Lisa Randall

"Природа любить ховатися".

Геракліт

Uinta горах, штат Юта.

Ми побігли вниз по схилу гори так швидко, як могли. Як ми уникли валуни й дерева ногами відображається магія молоді, ніколи не пропустите свій слід. Більш гострі камені і невеликі яри, кожен з нас ковані наш власний шлях через цей ліс. Ми бігли на очах влади і придушення. Це був наш час, щоб бути вільним: щоб цікаво, щоб кричати без причини, бути хлопчиками.

Поступово ми перейшли в перехідні області. Ми могли б сенсі, що це місце було захисником безліч таємниць. На цій відстані від табору вище, нашу цікавість було єдиним, що залишилися влади. Він хотів дізнатися, щоб вирвати вільно те, що повинно було бути undiscoverable. Таємниці цього місця були захищені ковдрою туману, танцювали навколо підстави дерев. Ми відразу ж почали вивчати - гоночний доторкнутися до таємниці, що всі ми відчули був поруч. Я помчав в моєму напрямку, де туман потовщений в туман, закручених навколо моїх ніг, я розрізав її. Кожен раз, коли я перешкодила його, туман став трохи більш прозорим. Помітивши це, я згорбившись і дивився вниз, туман заповнити назад і стерти нижню половину світу з моєї точки зору. Небо над викладений з завісу Вірго - дощ розтяжки, які пройшли хмари, але припинили свою відставати від землі. Я подивився на верхівки дерев та на відстані я побачив щось дивне. Безлисті три, що було в іншому випадку вражає, пильно переміщення вперед і назад. Я повинен був розслідувати.

Коли я дійшов до підстави дерева я знайшов один з моїх колег-розвідників намагаючись повалити його. Як і деякі інші в ліс, дерево був мертвий. Також як і ряд інших дерев у лісі, він повинен був бути перетворений в двадцять футів спис. Скоро всіх нас була одна з наших власних.

З нашим новим зброєю в руках ми мчали далі по гірських роблячи вигляд, що на середньовічних коней. Градієнт під нами зменшилася, поки ми їхали на рівень очищення. Це було велике відкрите поле диких трав. Сонячне світло підкреслив діамантового зеленого, даючи цього місця відчуття оази посеред лісу сірий. Це було місце, де ми були шукав. Існував ще в цій сфері, ніж могло бути відмічено. Ми всі відчули це. Мовчки ми вийшли на поляну. Потім одночасно, ми зупинилися. Існував щось дуже дивне відбувається, те, що ми ще не міг визначити. Заморожені у нашій треків, ми всі дивилися навколо. Птахи співали ті ж пісні, туман ще обіймав тіні дерев, але чогось не до місця. Ми все це відчували. У нашу цікавість зачеплена, ми повільно продовжували до центру отвору. Потім ми виявили, що це було. Земля була в русі.

Це було не землетрус, що багато чого ми знали. Кожен раз, коли ми зробили крок, густій ​​траві під нами рифлений назовні. Чим ближче ми підходили до центру, тим більше посилюються хвилі стали. Мені здавалося, що жорстка водяному ліжку. Якщо ми стояли близько один до одного, земля під нами буде гнобити й повільно заповнити водою. Якщо ми йшли одні, земля лише злегка пригнічений, залишаючись повністю сухий. Ми виявили гаряче джерело, маскується густий мат трави з щільно переплетених коренів.

Ми швидко стало цікаво, як глибока вода. Тому, як тільки ми дійшли до середини, один з хлопчиків пронизав землю із загостреним кінцем свого списа. Ми спостерігали, як довгу жердину зник в землі. Хлопчик витягнув його назад, і, як традиція диктується, миттєво вигадав смів для Брайана.

Брайан був моїм найкращим другом в неповну середню школу. Один із тринадцяти дітей, він був довготелесий, худий, і мали низький голос для свого віку. Він завжди був голодний і потребують продовольчої гроші, тому він запросив сміє. Брайан також користувалися увагою.

"Я буду платити два долари, щоб побачити мозок роблять гарматне ядро ​​в землю прямо тут", сказав хлопчик. "Я теж", сказав інший ", але він повинен бути подвійним гарматним ядром ногу." Ми швидко домовилися про терміни і виклав два долари кожна в одну велику купу.

Брайан готував себе з показу видовищ. Ми відмовилися від вибраному місці і спостерігав інтенсивно. Повністю одягнений, він знайшов хорошу відправну точку і кинулися бігти. Потім, коли він досяг заданого місця, він стрибнув високо в повітря і схопив обох колінах.

Ми всі стислі зуби. Схоже, це дійсно буде боляче. Ніхто з нас не міг очікувати, що було далі. Коли Брайан вдарився об землю, він просто зник. Трава повинна мати під ним розлучилися, але не було ніякого сплеску, не залишилося отвір. Він просто зник. Якби я не виявив, що вже була глибока басейн з водою під травою, я був би повністю впевнений, що я тільки що став свідком людини відбувається через горловину кротові нори або зоряні врата. Один момент, коли він був тут, і потім він не був. Ми були приголомшені.

Кілька секунд пройшло, може бути, п'ятнадцять, і ніхто з нас не був переміщений або зробив звук. Ніхто з нас не знав, що робити і що думати. Тоді один з хлопчиків, які, як правило, тихі unnervingly сказав: "Ми вбили його." Інший, здавалося, не як хвилювався. "Ні, ми не зробили," сказав він, "він просто пішов у інший вимір." "Stick дерево там," хтось запропонував. "Ні," сказав я. "Ви будете тикати його. Він вміє плавати. Він сильний плавець. "Я знав, це було правдою, і я знав, що він може затримати дихання на протязі більше двох хвилин, але я не знаю, якщо будь-який з цих речей враховується в цій ситуації.

Приблизно так, як ми почали рухатися в сторону таємничого місця, рука стирчала з-під землі. Брудні пальці тягнутися потягнувши жмені трави. Озираючись назад, я не можу не поцікавитися, що хто б міг подумати, якби підійшов у цей момент - особливо, якщо це було під час Хеллоуїна.

Брайан виліз з невеликою неприємності і від душі посміялися, коли він побачив наші висловлювання. Коли ми запитали, чому він був там так довго, він сказав, що набагато тепліше, ніж він очікував, і він просто повинен був дослідити. Мабуть, він не думав, ми б стали так стурбовані. Було б час, перш ніж кожен з нас не наважиться його знову.

Після небезпеку і новизну цього досвіду вщухла, я почав думати: а що коли Брайан дійсно пішов в інший вимір, то що б це ще означає? Я вважав, що якийсь час і зрозумів, що я чесно не знав, що вимірювання було. У мене були деякі ідеї, але сама концепція стала досить заплутаною, коли я дивився прямо в обличчя.

Ось тоді я і зрозумів, що мені потрібно було зосередитися на загадку розмірів. Іноді відповіді на ключові питання можуть ініціювати весь квест і відкрити нові двері в цьому процесі. Я відчував, що я успішно виявили ключове питання, тепер прийшов час для мене, щоб знайти відповідь. Може бути, я сподівався, що відповідь допоможе мені знайти те, що Ейнштейн шукав.